Усвідомлення науковою думкою ролі національних інноваційних споїти (НІС) відбулося в останній чверті XX ст. Виникненню теорії НІС сприяла дискусія, що виникла в 1984 р. між європейськими та американськими науковцями, найбільш активними з яких були Герхард Менш та Кріс Фрімен. Предмет цієї дискусії- роль Довгих хвиль Кондратьева як основи довгострокової економічної динаміки, яка з'явилася в результаті підтвердження прогнозу Герхарда Менша [1] стосовно виникнення світової економічної кріпи в 1975-1985 рр. (тобто через 50 років після Великої депресії). Ця обставина довела слушність теорії Довгих хвиль Кондратьєва та відновила до неї науковий і суспільний інтерес.
Герхард Менш акцентував увагу на необхідності врахування п'ятдесятирічної циклічності інноваційного процесу в руслі шумпетеріанської парадигми: базисна інновацій —» поліпшуюча (інкрементальна) інновація — псевдоінновація. Він наголошував, що саме тоді, коли в економіці починають домінувати псевдоінновації, виникає технологічний пат і глибока економічна криза [1].
Висловлена Крісом Фрімеиом у згаданій дискусії думка про можливість управління інноваційним процесом за допомогою НІС викликала резонанс у наукових колах своєю оригінальністю та фактичною очевидністю наявності таких національних систем, особливо в країнах економічних лідерах світу.
Думка про визначальну роль НІС для управління: процесом економічного розвитку на основі інновацій була сприйнята, конкретизована і розвинута кількома провідними економістами світу: Б. Лундваллом - професором університету з м. Упсала (Швеція) [2),
майбутнім Коміссаром ЄС з інноваційної політи ки; Дж. Досі - професором Школи передових досліджень Св. Анни (Італія) [3], «хрещеним батьком» теорії технологічних укладів; Крісом Фріменом - професором Сассекського університету (Великобританія) [4; 3], Р. Нельсоном - професором Колумбійського університету (США) (5; 3], родоначальником нової гілки економічної теорії - еволюційної економіки.
