Усвідомлення науковою думкою ролі національних інноваційних споїти (НІС) відбулося в останній чверті XX ст. Виникненню теорії НІС сприяла дискусія, що виникла в 1984 р. між європейськими та американ­ськими науковцями, найбільш активними з яких були Герхард Менш та Кріс Фрімен. Предмет цієї диску­сії- роль Довгих хвиль Кондратьева як основи дов­гострокової економічної динаміки, яка з'явилася в результаті підтвердження прогнозу Герхарда Менша [1] стосовно виникнення світової економічної кріпи в 1975-1985 рр. (тобто через 50 років після Великої депресії). Ця обставина довела слушність теорії До­вгих хвиль Кондратьєва та відновила до неї науковий і суспільний інтерес.

Герхард Менш акцентував увагу на необхіднос­ті врахування п'ятдесятирічної циклічності іннова­ційного процесу в руслі шумпетеріанської парадиг­ми: базисна інновацій —» поліпшуюча (інкрементальна) інновація — псевдоінновація. Він наголошував, що саме тоді, коли в економіці починають домінува­ти псевдоінновації, виникає технологічний пат і гли­бока економічна криза [1].

             Висловлена Крісом Фрімеиом у згаданій дискусії думка про можливість управління інноваційним про­цесом за допомогою НІС викликала резонанс у нау­кових колах своєю оригінальністю та фактичною оче­видністю наявності таких національних систем, осо­бливо в країнах    економічних лідерах світу.

         Думка про визначальну роль НІС для управлін­ня: процесом економічного розвитку на основі інно­вацій була сприйнята, конкретизована і розвинута кількома провідними економістами світу: Б. Лундваллом - професором університету з м. Упсала (Швеція) [2),

майбутнім Коміссаром ЄС з інноваційної політи ки; Дж. Досі - професором Школи передових дослі­джень Св. Анни (Італія) [3], «хрещеним батьком» те­орії технологічних укладів; Крісом Фріменом - про­фесором Сассекського університету (Великобрита­нія) [4; 3], Р. Нельсоном - професором Колумбійсько­го університету (США) (5; 3], родоначальником но­вої гілки економічної теорії - еволюційної економіки.